Маркус Браун незабаром знову повернеться в ринг. Він проведе бій проти нігерійського джорнімена Оланреваджу Дуродоли. Повертаючись після великої перерви, боєць готовий знову пробивати собі шлях до вершини. І це повернення, схоже, лише підігріває в ньому той голод, з яким він бився в напівважковаговиках із такими іменитими боксерами, як Жан Паскаль, Баду Джек і Артур Бетербієв.
Перемога над Джеком шість років тому – досі його найбільший успіх, але поразка технічним нокаутом від Бетербієва в дев’ятому раунді (грудень 2021) стала серйозним ударом по кар’єрі. Відтоді він провів лише один бій – переміг Адріана Тейлора рішенням суддів у дебюті в крузервейті в серпні 2023 року. Але потім знову був простій.
“Я не хотів брати перерву, і вона мені була не потрібна”, – зізнається Браун. – “Просто так влаштований бокс, особливо коли у тебе немає промоутера. Але я сумував. Сумував за рингом, за залом, за своїми хлопцями, за щоденною роботою, спарингами, відточуванням форми, підготовкою плану…”
“Мені пропонували суперників – я погоджувався, і нічого з цього не виходило. Я думав, що і цього разу буде так само, але все склалося, і я радий”.
Після недовгої роботи в Техасі з Дерріком Джеймсом, представник олімпійської збірної США 2012 року повернувся до рідного Стейтен-Айленда, до тренерів Гарі Старка-старшого і Шерифа Юнена.
“Стара школа”, – каже він. А потім розкриває головну причину повернення:
“Бокс – моє перше кохання”.
Часом дуже важко розлучитися з першим коханням – і саме в такому становищі зараз перебуває Браун. Подібні камбеки часто закінчуються катастрофою, але в даному випадку він ще досить молодий, щоб конкурувати на високому рівні, а крузервейт не найконкурентніший дивізіон. Тож шлях до великих боїв цілком реальний. До того ж у нього тепер є додаткові 11-12 кілограмів, і він може собі дозволити трохи більше маминих страв.
“Так уже”, – сміється він. – “У напівтяжах я був майже дистрофіком. А зараз я почуваюся по-справжньому сильним – не борюся з вагою і з її мінусами. Не те щоб я їв усе підряд – усе ще сиджу на суворій дієті, – але загалом почуваюся краще. І справді почуваюся сильнішим”.
Наскільки сильніший? За його словами – на рівні Супермена. Але ж він давно так себе не почував.
“Я відчував себе, ніби Супермен втратив свої сили”, – згадує він про час поза рингом. – “Це неповторне відчуття – ніби ти маєш надздібності, і ти на вершині світу. Я сумую за тим хлопцем. А мої діти дивляться на мене як на звичайного мужика. А я ніколи не був звичайним”.
