Віллі Гатчінсон відверто розповів про емоційні потрясіння, які накривають його після кожного бою – незалежно від результату.
Програвши за очками Джошуа Буатсі у вересні минулого року, Віллі повернув свою кар’єру в потрібне русло, зупинивши Марка Джефферса в Глазго 4 жовтня.
Але, незважаючи на те, що дострокова перемога після 13 місяців простою начебто мала б стати приводом для радості, реальність для Хатчінсона виявилася прямо протилежною.
“Це безумство, – розповів Хатчінсон The Ring. – Після бою мені стає дуже погано всередині, неважливо, виграв я чи програв – мене реально накриває. Я сам не знаю чому. І так було протягом усієї моєї кар’єри.
Тож після бою з Джефферсом я просто закрився у себе, нікуди не виходив і нікого не приймав. Я робив усе по-своєму, поки цей стан не минув.
Це дуже, дуже сильна яма. Я пам’ятаю, як ми їхали додому після бою – я, мій батько, двоє братів і молодший кузен, – і дорогою ніхто не міг вимовити ні слова.
Не знаю чому, але мене просто… я не хочу, щоб хтось говорив. Просто замовкніть. Будь ласка, нехай ніхто не говорить. Мені потрібно побути наодинці з собою, і я взагалі ні з ким не розмовляю”.
Одкровення Хатчінсона разюче перегукуються з зізнаннями Тайсона Ф’юрі, який відкрито говорив про свої проблеми з психічним здоров’ям, особливо після боїв.
Найвідоміший приклад – коли Ф’юрі зізнався, що його найвидатніша перемога, повалення Володимира Кличка у 2015 році, не принесла йому жодної радості. За його словами, завоювання об’єднаного титулу чемпіона світу в суперважкій вазі в Дюссельдорфі залишило лише дивне відчуття порожнечі.
Хатчінсон поки що не боксував за титул чемпіона світу, але тепер він чітко розуміє, що на нього чекає одразу після того, як він покине ринг у вечір бою.
“Тепер я цього чекаю, – додає він. – Але саме тому, що я цього очікую, мені стало легше з цим справлятися.
Знаєш, що я раніше робив, коли мені ставало погано? Я просто тікав від усього цього. Я поводився як поганий хлопчик. А тепер я знаю, що з цим робити”.
У Хатчінсона не було надто багато часу, щоб зациклюватися на своїй перемозі над Джефферсом: вже 24 січня в Манчестері на нього чекає поєдинок з іншим британцем – Езрою Тейлором.
“Я взагалі не виходив із табору, – додає він. – Після того бою я взяв лише чотири вихідних дні – і все, я так і не вийшов із режиму підготовки. Просто продовжив процес.
І в ці чотири дні я лежав у ліжку. Чесно кажучи, я взагалі з нього не вставав. Я був вичавлений емоційно сильніше, ніж фізично. Сам бій тут ні до чого. Просто чомусь я був повністю спустошений всередині.
Я не знаю, чому я так роблю, але роблю. Я просто відгородився від усіх, а через чотири дні мені стало краще. Я забронював готель на кілька днів у дуже гарному місці, з’їздив туди, і все – після цього я був у порядку”.
Провівши ці чотири дні на самоті, Хатчінсон повернувся до звичних обставин Малаги, в Іспанії, де оселився у квартирі свого тренера Мірко Вольфа перед кемпом до бою з Тейлором. І майже одразу відчув внутрішній спокій.
Тейлор (13-0, 9 КО) вже давно вважається одним із найперспективніших британських напівважковаговиків, але при цьому він ще не зустрічався із суперником рівня Гатчінсона. Тому саме Хатчінсон (19-2, 14 КО) є невеликим фаворитом їхнього поєдинку на арені Co-op Live у Манчестері.
“Я подивився його дві хвилини днями – вперше – і мені цього достатньо, – сказав Гатчінсон про Тейлора.
– Раніше я взагалі нікого не дивився, але тепер трохи змінив підхід: інколи дивлюся, щоб усередині себе зрозуміти, що саме мені потрібно зробити, щоб заспокоїтися. І я повністю спокійний. Ніякого плану немає. Вийти, зробити роботу і все. Усе просто. Можна ускладнити що завгодно, але це не той випадок. Потрібно просто вийти, зробити свою справу і рухатися далі”.
І якщо він почне 2026 рік з перемоги, яка наблизить його до заповітної мрії стати чемпіоном світу, чи очікує Гатчінсон, що звичні хмари знову згустяться над головою?
“Звичайно, – відповідає він. – Я до цього вже звик – неважливо, виграю я чи програю. Але я в мирі з самим собою і знаю, що мені потрібно робити. Знаєш що – це просто життя”.
