Коли навколо стільки тривоги, важливо не забувати про прості речі, які повертають рівновагу.Про тепло, спокій і турботу.Про рідних, друзів і добрі справи, які підтримують не лише нас, а й тих, хто щодня захищає країну.
Сьогодні хочу поговорити не про політику і не про буденність. Хочу про тепле. Про те, що тримає нас на плаву, коли навколо стільки тривоги. Ми живемо у час, коли потік негативних новин може накрити з головою. І здається, що світ звузився до фронтових зведень, сварок у мережі й нескінченного скролу телеграм-каналів. Але саме тоді треба зробити паузу. Зупинитись. І повернутися до того, що справді важливо — до людей, яких любимо.
Подзвоніть батькам. Просто так, без приводу. Запитайте, як у них справи, чи потрібна допомога. Зробіть їм маленький сюрприз, приготуйте улюблену страву або просто приїдьте на чай. Якщо діти вже дорослі — запросіть у гості, поговоріть, посмійтеся разом, згадайте дитинство. А якщо вони ще малі — відкладіть телефон, зіграйте з ними у настільну гру, почитайте книгу, обійміть так, щоб вони відчули — ви поруч.
Коли відчуваю, що мене теж накриває хвиля негативу, роблю просто: дзвоню мамі, беру щось смачненьке і їду до неї. Потім — телефоную дітям, йдемо в кіно або гуляємо. Беру Шумахера, нашого пса, і ми просто йдемо блукати містом. Телефоную друзям — сідаємо в нарди, сміємося, говоримо про життя. І головне — відкладаю телефон. Без новин, без стрічок. Бо треба давати мозку відпочинок. А ще — час із дружиною. Ми можемо поїхати в ліс, подихати повітрям, подивитися комедію або просто пройтися вечірнім містом. Бо саме в цих дрібницях народжується відчуття рівноваги, яке зараз так потрібне кожному.
І ще одне. Найголовніше. Коли тривога знову підступає, є найкраща терапія — допомога нашим Збройним силам. Бо кожен донат — це не просто гроші, це енергія дії, що перетворює страх на силу. У кожного з нас є знайомі, друзі, рідні, які зараз захищають країну. І завжди є збори, які можна підтримати. Це не лише про фінанси — це про відчуття єдності й спільної боротьби.
Ми не можемо контролювати все, що відбувається навколо. Але можемо контролювати, що пускаємо у свою голову й душу. Тож бережімо себе, шукаймо світло навіть у найпохмуріші дні. Бо нервова система не залізна, а нам ще перемагати й відбудовувати країну.
Олексій ЧЕПУРКО
