Після поразки від Сергія Богачука темношкірий британець Ішмаель Девіс вирушив тренуватися до США, продовжуючи своєрідне “професійне стажування” на найвищому рівні.
У його наступного суперника Кайвіна Агьярко – інша історія. Він провів юність у залі Holy Trinity в Белфасті, багаторазово ставав чемпіоном Ірландії і представляв країну на юніорських чемпіонатах Європи та світу.
У Девіса – всього один підпільний аматорський бій, який він провів в 11 років. Підлітком він більше часу проводив на вулицях Чапелтауна в Лідсі, ніж у залі. Він серйозно зайнявся боксом, коли сидів у в’язниці в 18 років.
Девіс швидко надолужив згаяне, але вважає, що Аг’ярко ставиться до нього з недооцінкою і зневагою.
“Він весь час щось ниє, – продовжує Девіс. – То йому не подобається, що він виходить другим. То скаржиться, що афіша говорить “Девіс – Аг’ярко”, а не “Аг’ярко – Девіс”.
Та заткнися вже. Кому не пофіг? Якщо ти справжній боєць із яйцями – зі справжніми – ти навіть не будеш такі речі обговорювати.
Він каже, що я не заслужив на бій із ним. Чому? Поясни. Розкажи докладніше. У нас із ним найкращими перемогами значиться Трой Вільямсон – і за всієї поваги до Троя, я розібрався з ним куди впевненіше. У мене – одноголосне рішення. У нього – роздільне. Трой міг його перемогти, так само як і Раян Келлі.
Він не зробив нічого видатного, то з чого він узагалі взяв, що він якийсь там великий боксер? Він каже, мовляв, у нього була аматорська кар’єра – ось чому він переможе мене, у нього нібито досвід”.
“Ну що ж, скажу йому одну річ: не дозволь хлопцеві з одним-єдиним підпільним боєм в аматорах вийти і побити тебе в рингу”.
