Близнюки в футболі – це досить вагомі традиції. Віллі та Рене ван де Керкхофи із ПСВ та збірної Нідерландів, Гельмут і Ервін Кремерси в Боруссії (Менхенгладбах), Кіккерсі, Шальке та збірній ФРН у 70-х, Франк і Рональд де Бури в Аяксі та збірній Голландії 90-х, Хаміт і Халіл Алтинтопи в Шальке та збірній Туреччини, Ларс і Свен Бендери в Мюнхені 1860, Байєрі (Леверкузен) і збірній Німеччини вже в наші часи – всім відомі ці імена.
В Україні всім відомі Автанділ і Таріел Капанадзе із тернопільської Ниви, Максим і Павло Пашаєви з Дніпра, а також Геннадій і Євген Пасичі, які багато де пограли від охтирського Нафтовика-Укрнафти і до ще цілої низки клубів УПЛ і ПФЛ. А зараз футбольна громадськість у всій красі побачила півзахисників столичного Локомотива Олександра та Петра Савчуків.
23-річні центрхави Савчуки стали героями матчу 1/32 фіналу Кубка України Локомотив (Київ) – Колос (Ковалівка): саме їхні два голи допомогли столичній команді довести матч із представниками УПЛ до серії післяматчевих пенальті, де виблискував уже воротар Залізничників Бєліменко. Перемога киян над Колосом – одна з найгучніших сенсацій турніру, тож сайт Sport Arena вирішив привітати Петра й Олександра, записавши з ними інтерв’ю – одне на двох, як і перемога та голи Савчуків у матчі з ковалівцями.
Про матч із Колосом: «Вдячний кожному гравцю Локомотива за віру в себе, характер та віру в перемогу»
Sport Arena: Вітаємо вас із таким чудовим виступом і перемогою по пенальті. Після матчу Локомотив святкував із своїми фанами. Як вам атмосфера матчу та підтримка?
Олександр: Атмосфера на стадіоні була божевільною! Наші вболівальники – це наш 12 гравець, дуже приємно грати та відчувати таку підтримку.
Петро: Неймовірна підтримка від наших вболівальників, атмосфера справжнього кубкового матчу, заради таких матчів варто грати у футбол.
Sport Arena: Ви обидва забили по голу в одному матчі, який виявився переможним. Чи відчували ви, що це ваш день, коли виходили на поле?
Олександр: Під час виходу на поле був налаштований на дуже тяжку гру, так як розумів, що Колос – дуже серйозна команда. Не можу сказати, що думав про саме такий виступ, особливих відчуттів не було.
Петро: Голи – це заслуга всієї команди та тренерського штабу, а що стосується переможних голів – я вважаю, вони були в серії післяматчевих пенальті. От там головне психологія та впевненість в собі.
Sport Arena: Коли ви святкували голи, що відчували в той момент? Це особливі емоції, коли святкуєш успіх разом із братом?
Олександр: Так, звичайно. Дуже приємно забивати голи разом з братом в одному матчі, це рідко трапляється, але дякувати Богу, що все склалось як має бути.
Петро: Ці емоції не передати словами! У такому матчі при такій атмосфері забити гол – це, мабуть, мрія кожного футболіста. Те, що вдалося забити разом з братом, додало певного колориту.
Sport Arena: Як ви оцінюєте гру команди в цілому? Що, на вашу думку, стало ключем до перемоги над таким сильним суперником, як Колос?
Олександр: Команда зіграла, в першу чергу, дисципліновано в обороні та агресивно в атаці. Ключ до перемоги – це наполеглива праця на тренуванні. Все йде від тренувань: як тренуєшся, так і граєш.
Петро: Стосовно гри, вдячний кожному гравцю нашої команди за віру в себе, характер та віру в перемогу. Стосовно майбутнього – потрібно перемагати в кожному матчі.
Про майбутнє та амбіції: «Хотілося б у Кубку України зіграти з представниками УПЛ – з Динамо»
Sport Arena: Кого б хотіли в суперники в наступному раунді Кубка України?
Олександр: Команду з УПЛ.
Петро: Динамо (Київ).
Sport Arena: Як після такого виснажливого й при цьому емоційного матчу переключатися на чемпіонат?
Олександр: Вже з сьогоднішнього дня потрібно думати за гру в чемпіонаті, Ребел хороша команда, буде дуже не просто.
Петро: Трішки відсвяткували, але вже налаштовуємось на матч чемпіонату. Всі гравці Локомотиву – професіонали та розуміють, що ми ще нічого не виграли.
Sport Arena: Чого чекаєте від дебютанта ПФЛ Ребела, який виграв три матчі з чотирьох на старті, та що знаєте про цього суперника?
Олександр: Хороша молода команда, чекаю цікавої гри.
Петро: Дуже хороша команда, очікуємо цікавий поєдинок
Sport Arena: Після такого успішного кубкового матчу, які ваші особисті амбіції в Локомотиві? Що б ви хотіли досягти в цьому сезоні?
Олександр: Особисті амбіції відкладу на другий план, головне – командний результат.
Петро: Є бажання перемагати в кожному матчі та радувати наших вболівальників.
Sport Arena: А як ви взагалі опинилися в Локомотиві? Що вирішальним стало при цьому виборі?
Олександр: Було декілька варіантів, але пріоритетом став ФК Локомотив. Нас запросив головний тренер Сергій Васильович Карпенко, нам з братом було завжди цікаво попрацювати з таким досвідченим фахівцем. Вирішальним вибором став саме тренер.
Петро: Була пропозиція від головного тренера, і ми, майже не роздумуючи, прийняли рішення.
Sport Arena: Що означає для вас цей клуб – Локомотив? Як грали проти нього раніше?
Олександр: Локомотив – це клуб із величезною історією. Завжди було важко грати з Залізничниками, багато хто знає цей клуб як дуже бійцівський.
Петро: Локомотив завжди був бійцівською командою, з якою було дуже тяжко грати. У нас дуже хороший колектив, який при гідному налаштуванні може дати опір будь якій команді.
Про спільний шлях у футболі: Нетішин, Верес, Полісся, Чайка – і тепер Локомотив
Sport Arena: Давайте про вас. Розкажіть, звідки ви родом, чи мали в родині футболістів, а також де і в яких тренерів починали займатися спортом?
Олександр: Самі ми з міста Нетішин з Хмельницької обл. Почали займатись в місцевому ДЮСШ з 6 років, а вже в 10 років переїхали в ФК Княжу з селища Щасливе. Першим тренером у Щасливому у нас став Іван Петрович Лесик.
Петро: Родом ми з невеличкого міста Нетішин, що на Хмельниччині, розпочинали в місцевій ДЮСШ, потім в 10 років продовжили шлях в спортивному інтернаті Княжа, що тут, на Київщині. А після 9 класу перейшли в ДЮСШ Верес (Рівне), де доля нас звела з чудовим тренером Вʼячеславом Степановичем Шекелем. Після того було Полісся (Житомир) U-19, де провели 3 роки та паралельно навчались в ЖДУ імені Івана Франка.
Після випуску з U-19 було чимало аматорських команд на Житомирську та Київську область, важливу роль відіграла для нас команда Полісся (Ставки) – довіра головного тренера Ярослава Васильовича Климчука, Сергія Віталійовича Живого та президента Валерія Аркадійовича Лось призвела до запрошення деяких професійних команд.
Перший професійний контракт підписали з СК Чайка. Дякую за довіру головному тренеру – на той час це був Ігор Анатолійович Луценко, а тренер – Тарас Леонідович Михайлюк. Після цього ми опинились в сім’ї ЛОКО.
Sport Arena: У вас названі такі дитячі клуби, як Дарниця (Київ), Княжа (Щасливе), Верес (Рівне) та Полісся (Житомир). Чому довелося так часто міняти ДЮСШ? Де з ким перетиналися з відомих футболістів і тренерів?
Олександр: Я б не сказав, що в нас було багато ДЮСШ, просто заявка була розширена 😂 Із 10 до 15 років були в Щасливому, а в 15-17 років перейшли в Верес (Рівне). Полісся (Житомир) – це вже було U-19.
На життєвому шляху довелось попрацювати з багатьма хорошими тренерами, насамперед дуже багато чого нам дав Олег Вікторович Волотек, коли були в Щасливому, згодом потрапили до дуже хорошого тренера в Рівному, Вʼячеслава Степановича Шекеля, хто з Рівного, всі одночасно скажуть, що це один з кращих тренерів цієї місцевості. В Житомирі був дуже хороший досвід з Павлом Миколайовичем Кікотем, працювали разом в U-19.
Петро: Не сказав би що часто, адже в Щасливому провели п’ять років свого дитинства, це вже після 9 класу був Верес, а юнаками перебрались до Житомира, як-то кажуть, «риба шукає, де глибше – людина, де краще» 😁
Саме з дитячих тренерів виділю двох, це В’ячеслав Степанович Шекель (повторюсь) та Віктор Йосипович Шиманський.
Sport Arena: Ви пограли й на аматорах – за ФК Садове та Полісся (Ставки). Чим був корисний цей досвід?
Олександр: За Садове зіграли одну гру, тому нічого сказати не можу. А за Полісся (Ставки) – так, це сім’я! У моєму серці залишається назавжди, це топ-команда та колектив, в якому ми набули багато досвіду. Тренер Ярослав Васильович Климчук дуже хороший фахівець. Він знає нас з братом давно, велика його заслуга в успіхах як нас, так і команди Полісся (Ставки).
Петро: В Поліссі (Ставки) проходило формування нас як футболістів – безмежна подяка цьому клубу.
Sport Arena: Що скажете про нинішню Другу лігу? Наскільки знаю, ви мали грати в ній за Лівий Берег-2, потім пограли за Чайку, і ось ви тут з Локомотивом.
Олександр: Збита ліга: є дуже досвідчені команди, також дуже багато «двійок» – колективів, складених із молодих хлопців. У підсумку це дуже цікавий чемпіонат.
За Лівий Берег-2 дійсно могли пограти в минулому році, нас запрошував вище згаданий тренер Павло Миколайович Кікоть, але команда вийшла в УПЛ, так що другу команду так і не зробили в тому році. Потім з’явився варіант з Чайкою, ми довго не вагались.
Петро: З Лівим Берегом дуже довга історія, мабуть, не для загального розголошення. Єдине – величезна подяка Павлу Миколайовичу Кікотю за запрошення, але, на жаль, не склалось.
Sport Arena: Як вам команда, яка зараз зібралася в Локомотиві? Які її потенціал і можливості?
Олександр: Команда дуже непоганого рівня за своїми виконавцями. На жаль, є травмовані ключові гравці, які б дуже допомогли нам в сезоні, це Вова Тименко та Дмитро Пуди. Це досвідчені футболісти, на яких ми дуже чекаємо – вони нам допоможуть.
Петро: В Локомотиві наразі зібрався дуже хороший колектив, і при правильному підході до тренувального процесу кожен може грати на хорошому рівні.
Sport Arena: Чи бачили вже проект нового стадіону? Цікаво було б на ньому пограти?
Олександр: Так, звичайно, чекаємо з нетерпінням.
Петро: Так, ознайомлений, президент Локомотива Олександр Єгоров робить все для розвитку клубу та дитячої академії. Ми, як гравці першої команди, стараємося віддячувати своєю працею на полі.
Sport Arena: Які особисті цілі ставите перед собою в поточному сезоні?
Олександр: Перемагати кожен матч…
Петро: …і прогресувати з кожним днем.
Про братів Савчуків і інших близнюків у футболі: «У нас буде тільки одна порада братам, які хочуть досягнути успіху на полі…»
Sport Arena: Ви завжди грали в одній команді? Як ви вважаєте, що це дало вам як футболістам, а що, можливо, ускладнило?
Олександр: Завжди по життю з братом разом.
Петро: Так, наша позиція така, що тільки разом! У цьому, мабуть, наша сила.
Sport Arena: Чи була у вас колись ідея спробувати грати в різних клубах? Як би ви поставилися до цього, якщо така пропозиція надійшла б?
Олександр: Ідей не було, бували пропозиції, щоб грати у різних командах, але ми їх не розглядаємо.
Петро: Багато розмовляли з братом стосовно цього, але приходимо завжди до висновку що навряд чи вийшло б один без одного, хоча є доволі багато прикладів, таких, як Пасичі та Шараї.
Sport Arena: Як ви взаємодієте на полі? Чи є у вас якісь особливі сигнали або «телепатія», яка допомагає знайти один одного?
Олександр: Звичайно! Багато хто знає, що ми комфортніше почуваємось вдвох на полі, ніж по одному. Ми розуміємо з пів погляду один одного, що будемо робити в даній ситуації на полі та поза ним.
Петро: Звісно, всі, хто з нами знайомі, знають, що ми один без одного не граємо😁
Sport Arena: Коли ви були маленькими, хто з вас був лідером на полі чи на дворових іграх? Чи змінилося це з часом?
Олександр: Важко себе оцінювати, на це питання краще б відповіли наші дитячі тренери.
Петро: Завжди грали вдвох в одній команді та старались тягнути один одного за собою, коли в одного чи іншого щось не виходило.
Sport Arena: Хто з вас двох є більш критичним до іншого, а хто більше підтримує? Як ви допомагаєте один одному долати труднощі?
Олександр: Ми один до одного ставимось дуже критично, бо знаємо, що в деяких ситуаціях можемо краще. Підтримка є завжди.
Петро: В більш дорослому віці сприймаємо критику один від одного як пораду, підтримуємо один одного завжди і в будь якій ситуації.
Sport Arena: Оскільки ви близнюки, чи часто вас плутають у житті? Чи були якісь курйозні історії, пов’язані з цим?
Олександр: Так, часто плутають, але ми звикли, не акцентуємо увагу на цьому. На полі хлопці називають «брат» ми відразу розуміємо, до кого йде мова.
Петро: Історій було доволі багато, тяжко вибрати одну😊 Плутають нас відносно часто, але ми до цього ставимось нормально, десь із жартом і гумором.
Sport Arena: Яку пораду ви б дали молодим футболістам-близнюкам, які тільки починають свій шлях?
Олександр: Триматись разом в будь-яких ситуаціях.
Петро: Триматись один одного.
Sport Arena: Окрім футболу, які у вас спільні захоплення чи інтереси?
Олександр: У нас спільні інтереси у всьому 😂 навіть дівчат вибирали схожих 😂 Жартую. Але дійсно схожі 😂😂
Петро: Захоплень та інтересів доволі багато: нас цікавлять багато видів спорту, тяжко назвати щось одне.
Sport Arena: Ви брали участь у фотосесії на Центральному вокзалі Києва? Як вам?:) Перший ваш подібний досвід?
Олександр: Так, перший такий досвід. Дуже сподобалось, медіа у нас працює на хорошому рівні.
Петро: Так, фотосесія такого формату була вперше. Цікаво та креативно. Все по-сучасному, можна так сказати.
Цікаво знати!
А ще брати Савчуки – чемпіони Європи та віце-чемпіони світу серед ВУЗів. Майстри спорту міжнародного класу з футболу.
