Найвірогіднішим періодом зведення будинку є 1900-1903 роки
У передмісті столиці – у Пущі-Водиці, на вулиці Юнкерова, 43, – розібрали старовинну дачу, яка є пам’яткою дерев’яної архітектури Києва. Про це на своїй сторінці в соціальній мережі повідомив київський краєзнавець Антон Короб, інформує «Главком»
За його словами, протягом 1900-1916 років дачний будинок перебував у довгостроковій оренді у Валентини Тілль, якій у Києві належав чотириповерховий прибутковий будинок на вулиці Великій Житомирській, 13.
Найвірогіднішим періодом зведення дачі, зазначив краєзнавець, є 1900-1903 роки. Всередині дача мала сім великих та одну малу кімнату.
Основний об’єм дачної споруди був майже квадратним у плані з трьома ризалітами високого виносу, у яких було три входи. Ризаліт чільного вуличного фасаду має кружганок (аркаду), який у часи СРСР закладений на дві третини, так, що залишилася одна арка з лицьового боку, що внесло асиметрію у композицію головного фасаду.
Дача Тілль у 2016 році фото: Антон Короб/Facebook
Деревʼяна шалівка фото: Антон Короб/Facebook
Такий вигляд дача Тілль мала у 2021 році фото: Антон Короб/Facebook
Дача Тілль у 2021 році фото: Антон Короб/Facebook
Дерев’яні стіни з брусу було ошальовано різноманітно. Фасади декоративними гуртами ділилися горизонтально на три яруси: верхній – від карнизу до перемички вікна – має вертикальну шалівку, середній – горизонтальну, нижній – під вікнами – було ошальовано ромбоподібно невелечкими дошечками. Прямокутні вікна були прикрашені рамковими лиштвами, фігурними сандриками вгорі та різьбленими фартушками споду. Деякі вікна мали віконниці з ромбами у фільонках.
Дача Тілль, 2021 рік фото: Антон Короб/Facebook
Дача Тілль, 2021 рік фото: Антон Короб/Facebook
Після Другої світової війни та до кінця 1970-х років будинок використовувався як житловий, а від початку 80-х років до 1998-го – як санаторна споруда піонерського табору заводу «Маяк».
Дача Тілль, 2021 рік фото: Антон Короб/Facebook
Як зазначено у Зводі пам’яток (2004 рік видання): «Дача репрезентує дерев’яну забудову Пущі-Водиці початку 20 ст., має типологічну цінність і відзначається високою якістю архітектурно-мистецького вирішення».
У 2000 році будинок-дачу внесли до переліку пам’яток Оболонського району як щойновиявлену пам’ятку. Але протягом 25 років будівля так і не отримала статусу памʼятки місцевого значення.
Будинок був унесений до переліку пам’яток Оболонського району як щойновиявлена пам’ятка
Зі Зводу памʼяток …(«Київ», Том 2), 2004 року видання фото: Антон Короб/Facebook
«Було згаяно дорогоцінний час, а будинок уже в 2010 році стояв без даху. За десять років дерев’яна руїна поволі мокла та трухлявіла», – написав Антон Короб.
Нагадаємо, Міністерство культури та стратегічних комунікацій внесло фундаменти палацу гетьмана Кирила Розумовського в Києві до Державного реєстру нерухомих пам’яток культури України.
Раніше Департамент охорони культурної спадщини КМДА видав припис щодо зупинки робіт в будівлі історичного трамвайно-тролейбусного управління, що на Лук’янівці. Будівля 1910 року на вул. Дегтярівській, 7Б має статус памʼятки архітектури місцевого значення. Будинок отримав охоронний статус у 1986 році. Утім, після закриття Лукʼянівського трамвайного депо у 2005 році тривалий час споруда пустувала.
До слова, Київський окружний адміністративний суд визнав недійсними вимоги забудовника щодо скасування охоронного статусу садиби купця Йосифа Дмитрієва на вул. Хорива, 2 на Подолі. Суд підтримав збереження пам’ятки історії та архітектури, поклавши край семирічному протистоянню громади та бізнесу. Суд підтвердив, що об’єкт має залишатися під охороною держави як пам’ятка історії та архітектури.
