Історії мешканців Донбасу, які воюють за ЗСУ. Колаж: Новини Донбасу
За 10 років війни на Донбасі, багато людей, які тут живуть, встигли побачити, як на їхніх очах валилися долі і як прали з лиця землі міста і села. «Новини Донбасу» поспілкувалися з бійцями 81-ї окремої аеромобільної бригади, які народилися на Донбасі та пам’ятають, як починалося російське вторгнення ще у 2014 році.
Мотиватор піти у ЗСУ — «прозаїчні речі»
Вадим — мешканець Краматорська Донецької області та військовослужбовець 81-ї бригади. Зараз він згадує, як у березні-квітні 2014 року розпочиналася так звана «російська весна», коли до Слов’янська та Краматорська увійшли бойовики на чолі з Ігорем Стрєлковим-Гіркіним і відбулися перші бої.
«На той момент не можна сказати, що у місті була така війна. До деяких районів прилітало, а так… Безумовно, трагедія для нас — загибель однієї людини, а тоді загинули десятки людей від рук російських окупантів», — згадує військовий.
До повномасштабної війни Вадим працював у мережі будівельних гіпермаркетів. Але з 2022 року він бере участь у бойових діях. Для нього головною мотивацією у цій війні є захист своїх близьких та свого рідного міста. Він із побратимами робить усе можливе, щоб не допустити захоплення Краматорська, як це було у 2014 році.
«Мотиватором для проходження військової служби та взагалі служби в армії, та участі у цій війні — це такі прозові речі, як захист себе, своїх рідних, своїх близьких, свого улюбленого міста та країни. Що ще тут можна сказати? Які ще мають бути у чоловіка мотиватори? Якщо ти маєш щось розповідати в майбутньому своїм дітям та онукам, то у них буде заздрість від того, що я пережив», — ділиться військовослужбовець 81 ОАМБр.
Житель Краматорська Вадим став бійцем ЗСУ. Фото: Новини Донбасу
Товаришу відрізали вухо у полоні
Вадим згадує, що з 2014 року він з іншими однодумцями всіляко чинив опір загарбникам та виходив на мітинги. Але після захоплення адмінбудівель у Краматорську та Слов’янську, почалося полювання на проукраїнських мешканців та активістів.
«Мій товариш був одним із учасників політичного руху і потрапив «на підвал» до сепаратистів, як їх тоді називали. Йому було завдано фізичного каліцтва — відрізали половину вуха. Але йому все ж таки вдалося вирватися і покинути місто», — згадує боєць.
Кілька місяців 2014 року мешканцям Слов’янська та Краматорська довелося прожити під управлінням підконтрольного Росії угруповання «ДНР».
«Безлад творився в місті і була невизначеність. Як бути в ситуації, куди і чи оплачувати, отримувати? Тобто, як вести бізнес? Врешті-решт, робочі місця тощо. Місто навіть завмерло трохи в той час. Зрозуміло, що не може бути розвитку», — згадує він.
Вадим вважає, що якби його рідний Краматорськ не був звільнений у 2014-му, то на нього чекала б така сама доля, як і на всі окуповані території. За ці роки, за його словами, місто стало краще і навіть під час військових дій Краматорськ живе: у ньому ходить міський транспорт і майже все працює.
Проросійські бойовики у Донецьку, 28 квітня 2014 року. Фото: Сергій Ваганов
Першими жертвами російської агресії стали російськомовні
Інший військовий із 81-ї окремої аеромобільної бригади, Олег, родом зі Станиці Луганської. Ще підлітком він відчув на собі, що таке «російський мир». Після закінчення технікуму вирішив стати військовим — підписав контракт на 5 років. Потім йому запропонували пройти навчання на офіцера у Харківському військовому університеті, а за кілька років почалася повномасштабна війна.
«У 2014 році, коли почалася війна та АТО, я закінчував 9-й клас. У цей час починалася стрілянина, різні міномети та «Гради» працювали. Моє село відчуло це досить сильно, оскільки воно знаходилося всього за 6 км від кордону з Росією. А 2022 року ми випустилися, і перший місяць провели у Харкові, тримали оборону. Нашій групі було доручено охороняти інститут; ми були першими, хто отримав автомати та одягли бронежилети. Інша частина нашого університету вирушила на позиції, на «нуль», як то кажуть», — розповідає Олег.
Поки у перші місяці повномасштабного російського вторгнення Олег бився у Харківській області, його брат тримав оборону у Волновасі на Донеччині. У ті дні російській армії все ж таки вдалося прорватися до міста і повністю окупувати його.
«Мене потім перевели до Краматорська. Я думав, що буду ближче до брата. Хотів розібратися бодай у тому, що сталося. Але як сказав брат, там Волноваху рознесли вщент. Там, каже, літаки скидали якісь бочки, і все вибухало. Будинки, всі дощенту рознесли. Каже, коли виходив надвір, бачив лише мертвих — і мирних жителів, і військових», — каже військовослужбовець 81 ОАМБр
Після цієї розмови Олег більше нічого не чув про свого брата. Зараз він вважається зниклим безвісти.
Уродженець Станиці Луганської Олег пішов служити у лавах ЗСУ. Фото: Новини Донбасу
«Абсурдність цієї війни загалом полягає в тому, що окупанти заявляють у своїй пропаганді, у спробі промивання мозку людям, що вони нібито захищають російськомовне населення. Але вже з початку 2014 року російськомовний Краматорськ опинився під тиском тих, хто, навіть говорячи російською мовою, не мав жодного захисту від можливості бути страченим за будь-що, сказане на адресу окупантів або навіть за висловлення будь-яких поглядів», — каже Олег.
Вадим також згадує, як під час окупації 2014 року бойовики «ДНР» переслідували людей, які мали шарфи футбольних клубів з українською символікою і як на той час масово грабували місцевих мешканців та приватні фірми.
«Збагачення, корисливі мотиви та все. Вони не мали ніякої ідеології. Знову ж таки, повертаючись до російськомовних, ми бачимо зараз, що ніхто стільки російськомовних не знищив, як російські окупанти — у Попасній, Бахмуті, тій же Кремінній, Рубіжному, Лисичанську, Маріуполі… Тобто загиблих людей, російськомовних, які, можливо, і симпатизували навіть Росії, колись свого часу. У когось там родичі, у когось якісь зв’язки і вони думали, що це нормальна країна, а вона знищила їх і рука не здригнулась», — каже Вадим.
Наразі бійці 81-ї окремої аеромобільної бригади продовжують нести службу у східному регіоні, намагаючись вигнати окупантів, раз і назавжди принести мир та благополуччя на рідну землю.
До речі, нещодавно 81 ОАМБр оголосила про збір коштів на дрони. Допомогти ви можете тут.
