Оператор дрона «Чорний»: «Це як нервова система — треба миттєво реагувати»
Михайло з позивним «Чорний» — один із тих, хто щодня запускає «крила», щоб розвідати, помітити, скоригувати. Його день починається рано — ще до шостої. Вони заступають на чергування, роблять кілька вильотів, аналізують, що вийшло, що ні. Якщо дрон «повернувся цілий», це вже добре. Якщо ні, розбирають, ремонтують, шукають причину.
Джерело: 17-та Полтавська бригада Національної гвардії України
«Може бути день, коли все ідеально. А може — коли техніка починає жити своїм життям. Наприклад, сам набирає висоту або картинка зникає. Треба моментально орієнтуватися, бо відстань велика, і є ризик втратити борт. Це як нервова система», — ділиться військовослужбовець.
Військовий оператор дронів — це не романтика й не кадри з кіно. Це сидиш годинами над екраном, на якому сіре поле змінюється сірим лісом, і вчишся бачити те, що для інших просто пляма. Це коли очі печуть, голова гуде, але політ ще не завершений, бо «літачок» треба посадити живим. Найскладніше, каже, не холод і не втома, а концентрація.
«Очі втомлюються. Наче нічого не тягаєш, але до кінця зміни вже болить голова. Бо це не просто дивитись відео — треба постійно розуміти, де ти, що перед тобою, як відбиватись, якщо зіб’ють зв’язок», — пояснює воїн.
Увечері — вечеря, технічний огляд, перевірка бортів. Без цього не ляжеш спати.
«Головне, щоб на ранок борт був готовий. Щоб не вийшло, що треба вилітати, а він не літає. Бо тоді день знову починаєш із проблем», —
Чорний у війську — із 2017 року. Пройшов шлях від піхотинця до оператора БпЛА. Він не говорить про героїзм, не планує «великого майбутнього».
«Після війни хочеться нічого не робити. Просто рибалка, тиша. Потім уже думати, що далі. Бо за ці роки, чесно, навіть не знаю, чим люди зараз живуть у цивільному світі», — зізнається військовослужбовець.
