Неякісний Закон (фактично бракований і бездарний) обернувся конфіскацією власності більше, ніж в 4.5 мільйона українців

Не будемо виключати, що підступний Закон було прийнято й навмисне 28.01.2025

Автор: editor     (ГО "ЛАРП" — "ОСОБИ" — Персональні новини України)

Лист до Верховного Суду щодо проблеми, яка стосується більше 4,5 мільйонів громадян України.

Заступнику Голови Верховного Суду Мамалую Олександру Олексійовичу

00011, м. Київ, вул. П. Орлика, 8,

№ тел.: (044) 591-10-00,

e-mail: inbox@supreme.court.gov.ua

Заявник: Баскаков Володимир Євгенович (дані – в редакції)

ЗВЕРНЕННЯ

Я, Баскаков Володимир Євгенович, як колишній міноритарний акціонер ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», ПрАТ «МК «Азовсталь» вимушений звернутися до Вас із цим зверненням, оскільки, як на мій погляд, в Верховному Суді відбуваються певні події, які можуть призвести до негативних наслідків, пов’язаних із репутацією суду як найважливішої гілки державної влади.

«Судова гілка особливо чутлива до питання законності своїх дій, оскільки на неї покладено владу та відповідальність для встановлення законності дій іншої влади. Для судової гілки природно виявляти підвищену обережність та особливу вимогливість до себе в цьому питанні. Той, хто критикує акти інших, має застосовувати точну самокритику до своїх власних актів» («Судівський розсуд», Барак Аарон).

В цьому контексті хочу повідомити наступне.

Протягом 7 років міноритарні акціонери колишніх державних акціонерних товариств намагаються знайти судовий захист своїх порушених прав власності, в зв’язку з введенням в дію неякісного Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 № 1983-VIII (надалі – спеціальний закон), внаслідок якого вони позбулись прав власності на свої акції за мізерними цінами (в рамках процедури «Сквіз-аут» (squeeze-out, з англ.: «витіснення»), через публічні безвідкличні вимоги, мажоритарні акціонери примусово викупають маленькі (міноритарні) пакети акцій акціонерних  товариств, іноді в десять разів дешевше балансової вартості акцій – ред.).

Те, що спеціальний закон є неякісним, Верховний Суд вже підтвердив в своїх постановах у справах №908/137/18 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020), №905/691/19 (постанова Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022), в яких констатував, що:

1. закон надає безконтрольні з боку контролюючих та регулюючих державних органів повноваження наглядовій раді товариства (яка формувалась мажоритарним акціонером, тому є залежною від нього) затверджувати ціну примусового викупу акцій за принципом «скільки не шкода»;
2. закон усуває від контролю за формуванням ціни примусового викупу акцій власника цих акцій – міноритарного акціонера;
3. закон не містить санкцій за будь-які порушення спеціального законодавства в питаннях проведення сквіз-аутів, що є порушенням Директиви ЄС щодо пропозиції про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС, на виконання якої були імплементовані процедури сквіз-аут і селл-аут (якими, до речі, в країні так ніхто і не скористався);
4. закон не дає точних критеріїв визначення справедливої ціни примусового викупу акцій в умовах, коли дійсного фондового ринку в нашій країні, який би формував дійсну ринкову ціну, ніколи не було;
5. закон передбачає, в порушення ст.41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, без попереднього та без повного відшкодування конфісковувати власність у громадян України – не в суспільних інтересах, а в інтересах певних осіб (здебільшого осіб, які належать до найбагатших людей країни), і т.д.….

Внаслідок прийняття неякісного Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 № 1983-VIII, більше 4,5 мільйонів громадян України – міноритарних акціонерів – примусово втратили право власності на акції, відчужені на користь мажоритарних акціонерів, без попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Найбільших збитків внаслідок примусового викупу акцій за заниженою ціною зазнали міноритарні акціонери:

• ПрАТ «ММК «Ілліча»,
• ПрАТ «МК «Азовсталь»,
• ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод»,
• ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго»,
• ПрАТ «Український графіт»,
• ПрАТ «Житомиробленерго»,
• ПрАТ «Закарпаттяобленерго»,

акції яких було примусово викуплено у 2018-2019 роках.

Лише на одному ПрАТ «МК Азовсталь» збитків зазнало 44.468 фізичних та юридичних осіб на суму, яка у 2018 році перевищила 800 млн грн.

Як відомо, більшість зазначених компаній належить гр. Ахметову Рінату Леонідовичу.

Окрім неякісності спеціального закону, що є відповідальністю законодавчого органу, відсутності адміністративного контролю за процедурою з боку виконавчої влади, також і неефективний судовий контроль за цією процедурою, сприяли тому, що відповідачі – мажоритарні акціонери, заручившись підтримкою всіх ланок державної влади, жодного разу не проявили намір та бажання відновити порушені права власності міноритарних акціонерів, розпочата ще в 2018 році їхня недоброчесна поведінка продовжується.

Так, в судових спорах щодо неправомірно проведених процедур сквіз-аутів всі дії безпосередньо представників Компанії Метінвест можливо охарактеризувати як зловживання своїми процесуальними правами і обов’язками, оскільки вони були направлені на затягування розглядів судових справ.

Однак такі дії суддями не зупинялись, тому судові процеси продовжувались протягом 4-6 років, внаслідок чого міноритарні акціонери зазнали повторного порушення своїх прав щодо розгляду судових справ протягом розумного строку (ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод).

Дуже часто дії суддів та опонентів виглядали скоординованими та узгодженими, такими що здійснюються з однією метою – в інтересах Компанії Метінвест затягнути строки погашення заборгованостей, морально та фінансово виснажити позивачів.

Такі дії можливо описати юридичною максимою – «Justice delayed is justice denied». Беззаперечно, якщо юридичне відшкодування або справедливий захист для потерпілої сторони доступні, але не надаються вчасно, це фактично те саме, що взагалі не мати засобів правового захисту.

І тільки після звернення з великою кількістю скарг до Генеральної Прокуратури, ДБР, НАБУ, РНБО, в Офіс Президента, і т.д., суди, після 4-х років судових тяжб, почали ухвалювати судові рішення, хоча і не достатньо справедливі.

Відчуваючи суцільну безкарність, на пропозиції міноритарних акціонерів вирішити спори мирним шляхом, наші опоненти (наразі мова йде безпосередньо про представників Компанії Метінвест) не реагували.

І так, можливо, продовжувалося б до безкінечності, якщо б не деякі події, які мають особливе значення в питаннях знаходження «формули» ефективного та справедливого судового захисту порушених прав власності міноритарних акціонерів в процедурах сквіз-аутів.

Наразі ми знаємо «формулу» ефективного та справедливого судового захисту порушених прав власності міноритарних акціонерів в процедурах сквіз-аутів, вона є робочою та складається з наступного:

1. В якості відповідача у подібних справах має бути залучений кінцевий бенефіціарний власник акціонерного товариства, в інтересах якого проводилася несправедлива, недобросовісна, неконституційна процедура сквіз-аут, оскільки відповідальність за вказане мають нести не тільки ті підприємства, що приймали безпосередню участь у сквіз-ауті, однак і сам кінцевий бенефіціарний власник, оскільки психологію відношення до прав інших осіб, культуру поводження з власністю інших осіб завдає перш за все останній.
2. Справедлива ціна примусового викупу не може бути нижчою за балансову вартість акцій, яка визначається на підставі фінансової звітності підприємства, без залучення експертних досліджень, і тільки якщо в показниках фінансової звітності є сумніви та з балансовою вартістю міноритарний акціонер не погоджується, то для визначення справедливої ціни можуть (тобто не обов’язково) бути залучені судові експерти.
3. Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 № 1983-VIII є неякісним, а Директива ЄС щодо пропозиції про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ЄС визначала як невід’ємну складову процедури сквіз-ауту також і наявність в законодавстві санкцій за порушення таких процедур, то до недобросовісних осіб-порушників процедур сквіз-аутів мають бути застосовані санкції.
4. Оскільки чужими грошовими коштами порушники прав власності усвідомлено незаконно користувались тривалий час, то вони мають нести за це матеріальну відповідальність не тільки у вигляді донарахувань за ст.625 ЦК України, пов’язаних із обезціненням грошових коштів, однак і у вигляді відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Така «формула» була частково втілена в постанову Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі №905/691/22 та майже повністю – у постанову Касаційного господарського суду від 29.08.2024 у справі №905/830/21, і хоча вона відразу ж не спрацювала, однак вона надала можливість усвідомити відповідачам (ми знову наразі ведемо річ про представників Компанії Метінвест), що їхні дії є неправомірними і, можливо, з міноритарними акціонерами потрібно все ж таки спробувати врегулювати спір мирним шляхом.

Очевидним є те, що, якщо б Касаційний господарський суд Верховного Суду 29.08.2024 ухвалив остаточну постанову у справі №905/830/21, то з нами відразу б уклали мирові угоди, натомість фактичні обставини були наступними:

• усвідомлюючи необхідність укладання мирових угод, наші опоненти все ж таки не поспішали це робити, оскільки у них були великі можливості, повернувшись на стадію перегляду в суди перших інстанцій, знову безкарно задіяти безліч процесуальних лайфхаків, направлених на затягування розгляду справи (судді перших та апеляційних інстанцій їм це дозволяли робити);
• натомість в одній і єдиній судовій справі №905/2203/21 нам вдалось переконати суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на постанову Касаційного господарського суду від 29.08.2024 у справі №905/830/21, що відповідальність за неправомірний сквіз-аут на ПрАТ «ММК ім.Ілліча» має нести в тому числі і кінцевий бенефіціарний власник – гр.Ахметов Р.Л., і ми змогли отримати судові накази до цієї непересічної особи;
• і лише після того, як судові накази у справі №905/2203/21 були пред’явлені до виконання саме до гр.Ахметова Р.Л., всі справи, в яких був один і той самий представник, а саме: №№905/2203/21, 905/2204/21, 905/1164/23, 905/1162/23, 905/692/22, 905/1840/21, 905/993/21, 905/691/22, 905/1163/23, 905/1165/23, 904/4587/22, 905/2260/22, були вирішені Компанією Метінвест мирним шляхом.

Таким чином, саме така «формула» ефективного і справедливого судового захисту порушених прав міноритарних акціонерів є робочою.

Натомість, що спостерігають міноритарні акціонери, що відбувається в Верховному Суді наразі?

Можливо судді Верховного Суду помилково вважають, що міноритарні акціонери, які зацікавлені в подальшому захисті своїх порушених прав, не розуміють «кулуарних порішалов», однак, аналізуючи психологію поведінки наших опонентів, деяких суддів, процесуальні документи, що ухвалюються такими суддями, все стає на свої місця – очевидно, що наразі представники Компанії Метінвест намагаються у справі №910/8714/18 вирішити в подальшому всі свої проблеми, які пов’язані перш за все з небажанням діяти добросовісно, що свідчить, що вони не бажають і в подальшому виправляти свої помилки.

Так, ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 08.10.2024 у справі №910/8714/18 передано справу №910/8714/18 на розгляд Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Особливість цієї справи полягає в наступному:

1. Відповідачами в справі №910/8714/18 є Компанія Барленко ЛТД (безпосередньо ця компанія викупала акції ПрАТ «МК «Азовсталь»), гр.Ахметов Р.Л., третьою особою у справі є ПрАТ «МК «Азовсталь».
2. Компанія Барленко ЛТД після апеляційного перегляду сплатила позивачу компенсацію, яка була розрахована як різниця між балансовою вартістю акцій ПрАТ «МК «Азовсталь» і раніше визначеною ціною примусового викупу акцій, помножена на кількість акцій, якими володів позивач. При цьому, Компанія Барленко ЛТД касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у цій справі не подавала, тобто з усім погодилась.
3. Позитивні для позивача судові рішення оскаржила третя особа, з якої ніхто не стягував компенсаційні суми – ПрАТ «МК «Азовсталь», тобто судовими рішеннями у цій справі не зачіпаються права ПрАТ «МК «Азовсталь». По факту касаційна скарга подана в інтересах гр.Ахметова Р.Л., однак ПрАТ «МК «Азовсталь» діє без офіційного оформлення представництва гр.Ахметова Р.Л.
4. Оскільки Компанія Барленко ЛТД погодилась з судовими рішеннями, сплатила компенсацію та не подала касаційну скаргу, то це означає, що Компанія Барленко ЛТД не зможе пред’явити в порядку регресу будь-які вимоги до ПрАТ «МК «Азовсталь».

З врахуванням цього, а також того факту, що гр.Ахметов Р.Л. не уповноважував ПрАТ «МК «Азовсталь» здійснювати його захист, то стоїть питання, чому судді Губенко Н.М. та Кондратова І.Д. приймають касаційну скаргу третьої особи, права якої не зачіпаються судовими рішеннями, до розгляду а потім ще й направляють її на розгляд судової палати?

Очевидною є відповідь, що Компанії Метінвест потрібно використати справу №910/8714/18 з метою виведення зі складу відповідачів у подібних справах гр.Ахметова Р.Л. З цього приводу суддя КГС ВС Кролевець О.А. склала окрему думку, де висловила незгоду щодо рішення суддів Губенко Н.М. та Кондратова І.Д.

1. Однак, Компанія Метінвест пішла далі. У справі №910/8714/18, як вже було зазначено, позивач до стягнення заявив компенсацію, яка була розрахована як різниця між балансовою вартістю акцій ПрАТ «МК «Азовсталь» і раніше визначеною ціною примусового викупу акцій, помножена на кількість акцій, яким володів позивач, тобто без будь-яких додаткових донарахувань.

Натомість представники Компанії Метінвест намагаються ініціювати перегляд і всіх нарахувань, які були додатково стягнуті в справі №905/830/21, тобто: інфляційні витрати, відсотки за користування чужими грошовими коштами, дивіденди, санкція. З цією метою у справу надано науково-правовий висновок не тільки з питань солідарного стягнення та природи стягнень (кондикційні або деліктні), однак і щодо відсутності підстав для будь-яких додаткових нарахувань.

Із питань, які зазначені в ухвалі Касаційного господарського суду Верховного Суду від 08.10.2024 у справі №910/8714/18, що просять судді Губенко Н.М. і Кондратова І.Д. переглянути, стає зрозумілим, яким чином намагаються ці судді допомогти Компанії Метінвест вивести із складу відповідачів гр.Ахметова Р.Л.

З цього приводу хочемо зазначити наступне.

В своїй праці «Судівський розсуд» видатний ізраїльський юрист, голова Верховного суду Ізраїлю Барак Аарон, спираючись на наукові знання та власний практичний досвід, досліджуючи проблеми вибору правильного рішення під час розгляду суддею складної справи, яка має кілька законних рішень, приходив до висновку, що вибір визначається суддівською філософією, що є продуктом досвіду і світогляду судді. Суддею зроблений наступний головний висновок:

«Кожній проблемі я маю дати таке рішення, щоб уникнути при цьому перетворити рішення на проблему».

Чи спроможний світогляд судді Кондратової І.Д., яка втратила довіру українських громадян, вирішувати такі справи справедливо та неупереджено – у нас є велике питання, оскільки зі сторони очевидною є зацікавленість цієї судді допомогти Компанії Метінвест вирішити свої проблеми у подібних справах.

Ми погоджуємося з доводами позивача у справі №905/1926/18, зазначеними в його заяві про відвід судді Кондратовій І.Д., про що зазначено в ухвалі Касаційного господарського суду Верховного Суду від 23.07.2024 у справі №905/1926/18:

«15. В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що заявлена підстава самовідводу судді Кондратової І.Д. є досить симптоматичною і цілком обґрунтованою, оскільки обставини оформлення окремої думки викликають дуже сильні сумніви у незаангажованості судді Кондратової І.Д., натомість відмова у самовідводі є майже неможливим випадком, так як обов`язком судді є самоусунутися від розгляду справи, яку він не може об`єктивно розглянути. Також ОСОБА_1 вважає, що у судді Кондратової І.Д. наявна прихильність саме до теоретико-правової підмоги супротивників позивача, оскільки позиції, висвітлені в окремій думці судді, є контраверсійними по відношенню до правових позицій, під якими суддя Кондратова І.Д. підписувалася у подальших постановах Верховного Суду (зокрема справи № 910/12591/18, № 922/1307/22, № 910/12591/18, № 910/10507/21), не заявляючи окремих думок, що переконливо свідчить про упередженість судді.

Заявник вважає суддю Кондратову І.Д. заангажованою на користь відповідача і не може довіряти їй, оскільки існують очевидні сумніви у її неупередженості у цій справі».

Вважаємо, що поверхово кваліфікуючи правову природу донарахувань в процедурах сквіз-аутів як кондикційні донарахування за ст.1212 ЦК України, «одним махом» вирішуються всі проблеми, оскільки в такому випадку:

1. Стягнення не може бути солідарним.
2. Відсутня цивільно-правова відповідальність і додаткові донарахування.

Також судді Касаційного Господарського суду Верховного Суду Губенко Н.М. і Кондратова І.Д. вважають, що, при всіх фактичних обставинах подібних справ, «корпоративна вуаль» відносно гр.Ахметова Р.Л. не має підніматися, оскільки начебто не доведено зловживань з боку цієї особи, яка здійснює контроль за підприємствами Компанії Метінвест.

Дійсно, ми не можемо довести, однак кожний в нашій країні це знає, що неякісний спеціальний закон був укладений завдяки лобіюванням людей, які виконували доручення гр.Ахметова Р.Л.

Цілий механізм на всіх гілках влади узгоджено працював, результатом чого є позбавлення власності українських громадян, не дивлячись на існуючу ст.41 Конституції України.

До речі Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 № 1983-VIII був прийнятий народними депутатами єдиним пакетом разом із іншими законами, по суті ніхто не заглиблювався в такі специфічні питання.

В подальшому, коли деякі народні депутати зрозуміли свої помилки, вони подали конституційне подання, однак Конституційний Суд його не прийняв, хоча очевидною є невідповідність спеціального закону Конституції України, це також і підтвердив Верховний Суд (до речі, ч.6 ст.11 ГПК України надає можливість суду застосувати норми прямої дії Конституції України замість неконституційного спеціального закону).

Крім того, хочемо зазначити, що теорії «підняття корпоративної вуалі» та «безпідставного (незаконного) збагачення» були найбільш ретельно вивчені в англійському праві. То, можливо, для вирішення справи №910/8714/18 необхідно запозичити напрацювання англійських правників в цих питаннях, вивчення яких може призвести до висновків, що:

1. компенсація у справах по сквіз-аутам за своєю природою є більше реституцією за правопорушення аніж реституцією за незаконне збагачення;
2. не завжди можливо «підняти корпоративну вуаль», однак з метою отримання додаткового засобу правового захисту, можливо застосувати підхід – схвалений у справі Prest v Petrodel Resources Ltd [2013] UKSC 34, в якій була застосована інша концепція, наприклад, агентська або деліктна відповідальність, – як спосіб вирішення подібної проблеми.

В цій справі судді Верховного Суду Великобританії відмовились піднімати корпоративну вуаль, натомість застосували додатковий засіб правового захисту, який би застосовувався у випадку підняття корпоративної вуалі;

1. застосування до гр.Ахметова Р.Л. деліктної відповідальності, з метою додаткового засобу правового захисту, більше виправдане, аніж стягнення реституції за незаконне збагачення, оскільки «безпідставне (незаконне) збагачення» стосується відновлення прибутків, натомість в справах по сквіз-аутам однозначно потрібно відшкодовувати збитки, тому що:

• примусовий продаж відбувався не у відповідності до ст.41 Конституції України, так як не було повного та попереднього відшкодування та конфіскація проводилась не в інтересах суспільства;
• про відновлення прибутку ми могли б казати лише у випадку правомірного відчуження акцій, нехай і примусового.

Хочемо також повідомити, що представник Баскакова В.Є. до Нового року звернулася до Компанії Метінвест з пропозицією врегулювання подібних спорів по залишку своїх клієнтів, натомість була отримана відмова, що в перекладі на більш зрозумілу мову означає:

1. Компанія Метінвест має великі сподівання у справі №910/8714/18 вирішити всі свої проблеми в цьому напрямку, а саме: вивести із складу відповідачів свого кінцевого бенефіціарного власника та визнати додаткові нарахування в зв’язку з неправомірно проведеними процедурами сквіз-аутів такими, що не підлягають стягненню;
2. мирові угоди, укладені у справах №№905/2203/21, 905/2204/21, 905/1164/23, 905/1162/23, 905/692/22, 905/1840/21, 905/993/21, 905/691/22, 905/1163/23, 905/1165/23, 904/4587/22, 905/2260/22, будуть використовуватись з метою переконання суддів Верховного Суду, що в Компанії Метінвест можуть виконувати зобов’язання інші підприємства, тому залучати гр.Ахметова Р.Л. не має потреби;
3. Компанія Метінвест не збирається в подальшому добровільно сплачувати компенсації за несправедливо проведеними сквіз-аутами – в противному випадку вона продовжувала б укладати мирові угоди.

Таким чином, керуючись висловом Барака Аарона, саме рішення, якими будуть стягуватись компенсаційні суми лише з Компанії Барленко ЛТД (керована кінцевим бенефіціарним власником компанія), або з ПрАТ «МК «Азовсталь»/ПрАТ «ММК ім.Ілліча» (знаходяться на стадії банкрутства), або з ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (наразі зупинена діяльність заводу в зв’язку з окупацією), будуть проблемними рішеннями, які не можливо буде виконати.

Доказом чого є відсутність волі та бажання у наших опонентів добровільно сплачувати міноритарним акціонерам компенсаційні суми хоча б до рівня балансової вартості акцій разом із інфляційними втратами.

І навпаки: вже напрацьована Верховним Судом у справах №№905/691/19 та №905/830/21 «формула» ефективного та справедливого вирішення подібних спорів надасть можливість вирішити спори в найближчому майбутньому без подальшого звернення міноритарних акціонерів до Європейського суду з прав людини.

                                                                      В інтересах Баскакова В.Є. адвокат Погрібна С.О.

«09» січня 2025 року​​​​​​​