Сучасні батьки все частіше змагаються за “ідеальність” своєї дитини, забуваючи про головне – її внутрішню рівновагу.
Освітянка й логопедка Оксана Лавриненко застерігає: порівняння й постійний контроль лише руйнують самооцінку, пише 0342.ua
Натомість дитина має вчитись приймати як перемоги, так і поразки, а поряд повинен бути підтримуючий дорослий, а не наглядач.
Навіть прості дії, повторювані з задоволенням, дають результат. Примус – ворог мотивації.
Ще одна поширена помилка – ігнорування мовленнєвих труднощів. Якщо дитина у п’ять не вимовляє всі звуки, з цим треба йти до логопеда ще до школи. Адже перший клас – і без того великий стрес.
Освіта сьогодні далека від ідеалу: хтось не готує дітей взагалі, інші – перевантажують, як перед вступом до вишу. Але школа – це не лише знання, а ще й вміння мислити, долати труднощі, говорити про свої емоції.
Домашні завдання часто стають катуванням: без пояснень, з перевантаженням. Усе це – прямий шлях до втрати інтересу до навчання.
“Ненависть до школи ми формуємо самі”, – наголошує Лавриненко. Рішення – у підтримці, стабільності й спокійній увазі. Вечірні заняття без тиску здатні дати більше, ніж годинне “сидіння” з криками.
Ідеальний почерк – не головне. Якщо рука не готова, дитина буде страждати. Краще до школи тренувати моторику через малювання, ліпку чи ігри.
